Жінки Польщі, які залишили свій внесок в історії

Найвидатніші жінки Польщі, які залишили великий слід у історії, багато зробивши як для своєї країни, так і для світу в цілому.

Жінки роблять історію, борються та змінюють світ

У день, коли в багатьох країнах є традиція особливим чином вшановувати представниць прекрасної статі, варто звернути увагу також на болючі питання, з якими стикаються жінки на своєму шляху. Дякувати тим, хто сьогодні допомагає, бореться, працює, виховує, рятує та робить цей світ кращим. А також згадати тих, хто залишив свій особливий слід у історії.

Українцям добре відомі такі імена, як княгиня Ольга, Роксолана та Леся Українка. Але, оскільки сьогодні сотні тисяч українців через війну вимушені залишатися на території Польщі, пропонуємо ближче познайомитися з жіночими історичними постатями цієї країни. Нижче кілька коротких історій про жінок Польщі, які залишили по собі великий слід.

Ядвіга Каліска – короліва на всі часи

Ядвіга Каліска була коронована разом зі своїм чоловіком польським монархом Владиславом Локєтеком у 1320 році. Та вона не просто виконувала роль супутниці короля, а була справжньою помічницею та верховителькою. Одного разу Ядвига навіть встала на захист Вавеля під час найбільшого повстання в історії.

Вона вела зовнішньополітичні переговори, могла їздити із головною печаткою короля, яка повинна бути прикріплена до найголовніших документів країни.

Ядвіга довго не могла віддати в повній мірі правління своєму синові Казиміру, проте справи держави в неї завжди були на першому місті. Вона віддала офіційно трон молодому королю та його дружині та переїхала до нової резиденції Сонч. Але навіть тоді короліва все одно продовжувала бути в центрі політичного життя країни. Вона засновувала нові села, вирішувала навіть судові суперечки. Вважається, що саме завдяки матері Казимира Великого були зміцнені стосунки між Польщею та Угорщиною.

Перегляньте подібні:
Рейтинги найкращих міст Польщі для життя та праці

Запрошуємо до нашого каналу телеграм-каналу https://t.me/ukrainianinpolandpl та до групи у Фейсбук https://www.facebook.com/ukrainianinpolandpl, де завжди корисна та цікава інформація.

Нарцис Жміховська – перша польська феміністка

Нарцис була не просто письменницею, а однією із попередниць фемінізму в Польщі. Росла у бідній поміщицькій родині та вчилася в Інституті гувернанток. Була першою жінкою, яка відвідувала засідання Французької академії в Парижі. Вона стала бути більш впевненою завдяки філософським поглядам відомого філософі Франції Анрі де Сен-Сімона. Він стверджував, що «жінка в усьому дорівнює чоловікові».

Повернувшись до Польщі, Нарцис опублікувала деякі свої роботи та зібрала навколо себе прогресивних жінок. «Нарцизи» – так називались ті, хто входив в її гурток, а очолювала його Жміховська під псевдонімом Габриела. Це був перший феміністичний рух в Польщі. Члени гуртка вирізнялися із тогочасного суспільства: вони курили сигари, вдягались не шаблонно, проповідували освіту для жінок та не визнавали шлюбу як єдиного шляху для жінки.

Ірена Сендер – безстрашна рятувальниця єврейських дітей

Батько Ірени був лікарем та засновником першого туберкульозного санаторію. З самого дитинства Ірена багато часу проводила з єврейськими дітьми та навчилась говорити на ідиші. Під час навчання в університеті в Варшаві вона вже займала свою громадянську позицію проти розділення на «арійську» та «неарійську» національність.

Ірена керувала відділом опіки матерів позашлюбних дітей у Громадському комітеті соціального забезпечення. Напередодні Другої Світової війни вона створила таємний осередок, де допомагали співгромадянам-євреям.

В 1942 під Псевдонімом Йоланта Ірен Сендлер перебувала у польській підпільній організації «Żegota». Оскільки вона працювала у соціальному державному закладі, то мала перепустку в гетто. Під приводом різних офіційних перевірок, дезинфекції тощо вона доставляла в гетто їжу, ліки, гроші. А, будучи в гетто носила жовту повʼязку із зіркою Давида: щоб не виділятися та бути солідарною з цими людьми.

Медсестра та громадська діячка, під час Другої світової війни працювала в Раді допомоги євреям «Żegota», врятувала від смерті близько 2500 єврейських дітей. Персонаж, відомий у всьому світі. Після війни також працювала для дітей, напр. створила дитячі будинки, створила Центр матері та дитини — установу допомоги безробітним сім’ям.

Завдяки невпинної діяльності Ірени Сендлер з гетто таємно різними таємними шляхами було вивезено приблизно 2500 єврейських дітей. Вона записувала та шифрувала дані цих дітей на маленьких смужках паперу та складала в банку, яку закопала під деревом.

Ірена була заарештована гестапом та перенесла тортури й знущання, була засуджена до смертної кари. Та підпільна організація «Żegota» підкупила охоронців і Ірені вдалося втекти. Після війни Ірена Сендлер продовжувала свою справу. Вона створила дитячі будинки та Центр матері та дитини.

Марія Склодовська-Кюрі – подвійна нобелівська лауреатка

Про Марію Скадовську-Кюрі знають все та не сказати про цю видатну жінку – не можна. Жінка, яка два рази отримала Нобелівську премію.

Її називають «Матірʼю сучасної фізики», а також вона була хіміком, педагогом і громадською діячкою.

Марія росла в родині викладачів, у світі навчання та науки. З приходом російської влади все почало русифіковуватись, а навчатись жінкам було заборонено. Вона працювала у Варшаві та допомагала матеріально вчитися старшій сестрі у Сорбонні, відвідувала таємні курси для жінок, які не раз проводили найкращі науковці. Пізніше Марія поїхала навчатись у Францію.

У Парижі Марія Кюрі зустріла свого майбутнього чоловіка та наукового партнера – Пʼєра Кюрі. Їх обʼєднували одні цілі, до яких вони йшли разом. Марія працювала разом з чоловіком у лабораторії, працювала вчителькою та була дружиною і мамою.

Разом із чоловіком, працюючи над радіоактивною рудою, вони отримали Нобелівську премію з фізики. Марія Склодовська-Кюрі стала першою жінкою, яка викладала у Сорбонні, отримала понад 20 почесних ступенів з науки та була членом 85 наукових товариств.

Згодом, видатна Марія Кюрі отримала ще одну Нобелівську нагороду вже з хімії. Померла від променевої хвороби, адже все своє життя присвятила науковому дослідженню однієї з найнебезпечніших речовин.

Ганка Ордонівна сильна жінка з дитячим голосом

Харизматична, талановита співачка, акторка та танцівниця Ганка Ордонівна (справжнє імʼя Марія Анна Петрушинська). У неї був не вражаючий сильний голос, а навіть більш дитячий, та вона мала свій неповторний стиль виконання, який хотілось слухати. Марія одна з перших жінок у тогочасному суспільстві, яка дозволяла собі носити штани. Навіть вийшовши заміж за графа Міхала Тишкевича, вона продовжувала грати в театрі, зніматися у кіно та давати концерти.

Побачити більше: Оренда квартири в Польщі – на що зважати при заселенні, та чи можуть виселити?

Ганка Ордонівна хворіла на туберкульоз, але, завдяки її чоловіку хворобу вдалося зупинити. Вона продовжувала гастролювати. У 1939 році її заарештувати та забрали до Пав’яку. Звідти її витягнув чоловік, і вони облаштувались у маєтку Тишкевичів у Литві. Проте вже на початку 40-х років до їхньої родини прийшло НКВД. За відмову прийняти радянське громадянство її заарештували. На засланні в неї знову відкрилася хвороба. Через рік її випустили за угодою Сікорського-Майського. Ганка Ордонівна не пішла на відпочинок після пережитого, а почала допомагати польським дітям-сиротам, яких вивезли на територію Радянського союзу. Вона врятувала кількасот дітей. У 1948 році під псевдонімом Вероніка Хорт вона опублікувала книгу «Блукаючі діти».